З давніх-давен хустка для українців
була символом жіночності, вірності й кохання,
а також оберегом. Дівчата та жінки носили її
протягом усього року. При цьому хустина була обов’язковим головним убором заміжньої жінки.
Також хустка була маркером соціального стану жінки: молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, вдови – чорні. Водночас хустина свідчила й про рівень достатку родини, адже заможні жінки носили хустки
із дорогих тканин, бідні – із дешевших.
Хустину використовували й у різних обрядах, зокрема весільних. Найпопулярніший – покриття голови нареченої хусткою. Це символізувало вихід із дівоцтва та початок заміжнього життя. Ця традиція, до речі,
збереглася в Україні й донині.

Учні та вчителі нашої школи влаштували справжній вернісаж української хустини.
Хтось презентував хустку з бабусиної скрині, хтось хизувався своєю весільною, а хтось новенькою, щойно з полиці...

ШАНУЙМО СВОЄ, УКРАЇНСЬКЕ!
БО ХТО, ЯК НЕ МИ!?